Сергій Жадан розповів журналісту «Кола» про те, чому мовчить про особисте життя, що подивитися у Харкові, а чого уникати, будучи у цьому місті, та про те, що приваблює його у Полтаві.
Жадан минулими вихідними відвідав Полтаву, узяв участь у благодійних літературних читаннях, організованих на підтримку хворого письменника Павла Вольвача. За кілька годин вдалося зібрати більше тисячі гривень.
Під час інтерв’ю до Сергія Жадана постійно підходила полтавська молодь із проханням підписати книгу, взяти автограф чи просто потиснути руку і сказати «Ви класний письменник». Спокійний, задуманий, постійно зачитаний (бо весь час щось читає чи занотовує, навіть слухаючи інших) – ось таким здається сонце української поезії, як називають Жадана, на перший погляд. А ще – надзвичайно щирий.
На новорічні свята Сергій Жадан був лотом аукціону
– Сергію, чи часто берете участь у благодійних акціях?
– Беру участь у благодійних заходах регулярно, хочу зараз зробити це такою собі традицією, тому що глядацька аудиторія розуміє, що багато речей можна здійснити за рахунок самореалізації. У Харкові на новорічні свята і на Святого Миколая відбувався благодійний аукціон. Харків’яни виставляли себе у якості лотів (зустріч із людиною-лотом). Я теж був лотом. За мене один заклад заплатив тисячу гривень, а інший – на 5 гривень більше. Усі зібрані кошти пішли у харківський дитячий будинок. Потім ми ще з «Собаками в космосі» (харківський музичний гурт – прим.авт.) дали благодійний концерт, теж у межах цього аукціону. Так зібрали 16 чи 17 тисяч гривень. Мені здається, це дуже гарна ініціатива, коли гроші не просто так «спускаються» на пиво, а йдуть на добру справу. У березні плануємо у Харкові робити благодійний концерт, щоб зібрати кошти на встановлення пам’ятної дошки Юрію Шевельову (історик української літератури, літературний і театральний критик – прим. авт.). Поки що у місті, де жив, навчався і працював Шевельов, немає жодної дошки.
Сергій Жадан: «Не люблю харківської влади і думаю, що це взаємно»
– Ви маєте потужну громадянську позицію, відомі не лише як письменник, а й своїми критичними висловлюваннями проти харківської влади.
– У мене не склалися стосунки з харківською владою. Я її дуже не люблю і, думаю, що це взаємно. Мені здається, це такий прикрий епізод в історії Харкова, непорозуміння, яке, сподіваюся, зміниться на краще. На гірше, ніж є, змінитися вже не може. Це найгірша влада у Харкові, яка була, в принципі, за всю історію.
– Сергію, знаю, що один із Ваших концертів нещодавно харківська влада заборонила. Чому виник цей конфлікт?
– Така дивна ситуація тоді склалася. Ми робили фестиваль «Акумулятор», він мав екологічне та соціальне спрямування. Один із концертів мав проходити на вулиці. Але напередодні концерту нам почали телефонувати з міліції, попереджувати, що акція заборонена. Причому нічим не мотивували свої дії. Просто пояснили: якщо ви прийдете, то до вас будуть застосовані санкції. Ми вирішили не ризикувати здоров’ям нашої публіки й перенесли концерт на інше місце.
– Сергію, для Вашого стилю творчості притаманне вживання нецензурної лексики. Як ставляться до цього Ваші рідні?
– Нормально ставляться. Вони розумні. Якщо говорити, що я вживаю ненормативну лексику постійно, то це не зовсім правильно. І мені здається, це така тема, про яку мене настільки часто питали, що повторюватися немає сенсу.
– Кому читаєте перший вірш чи прозовий твір?
– У мене є кілька друзів, близьких мені людей, яким я довіряю.
– Що чи хто надихає на створення нового вірша, нової книги?
– Мене надихає перебіг подій та явищ, свідком яких мені випало бути. Надихає те, що я розумію, а ще більше – те, чого не розумію. Надихають розмови, знайомства, зміна погоди, її стабільність. Одним словом – надихає все.
– Вашими книгами зачитуються в Україні і за кордоном. Що читаєте Ви?
– Читаю останнім часом більше видавничі новинки. Нещодавно прочитав Юрка Винничука «Танго смерті», Сашка Ушкалова книгу «Жесть», яку презентував у Полтаві. Читав Таню Малярчук. Мені цікаво почитати книгу Надійки Гербіш, не читав ще. Знаю, що вона викликала резонанс, зараз про неї багато різного говорять. І це добре, що різне. Якби лише сварили чи говорили хороше, то це свідчило б, що книга не дуже цікаво написана.
– Розкажіть про літературну футбольну команду, учасником якої Ви є?
– Футбольна команда існує, ми граємо, час від часу беремо участь у різних змаганнях, турнірах, іноді самі щось вигадуємо. Якщо все буде добре, у нас планується невеличкий турнір 10 лютого у Дніпропетровську. Зараз добираємо учасників, хочемо запросити команду дніпропетровських музикантів, ми з ними вже одного разу грали.
Довідково: Літературна збірна України заснована 2011 року. Сергій Жадан – капітан команди. Склад: Сашко Ушкалов, Павло Коробчук, Дмитро Лазуткін, Ігор Зарудко, Сергій Рожко, Євген Свічкар, Іван Лопатченко, Андрій Бондар, Євген Положій, Сашко Кривець, Володимир Сергієнко, Роман Москаленко, Icey Illecebra, Ян Сокольський.
– Сергію, розкажіть, як проводите свій вільний час? Чи маєте хобі?
– У мене немає вільного часу, весь час зайнятий якоюсь діяльністю. Колекціоную вінілові платівки. Ще люблю блокноти, постійно туди щось пишу. Але не збираю порожні блокноти, заповнюю, він у мене лишається потім. Це якийсь шматок життя, як щоденник. Із ремарками, адресами, телефонами…
"Не люблю розповідати про особисте життя. Бо це особисте, таке моє переконання. Я взагалі думаю, що це не може бути цікаво іншим, якщо чесно" - говорить Сергій Жадан.
Перший літературний гонорар неможливо було витратити
– Сергію, Ви увійшли до списку «Золотих письменників України» 2012 року. Попри це, є люди, які критикують Ваші твори. Як ставитеся до відзнаки і до критики взагалі?
– Спокійно ставлюся і до того, й до іншого. Критика іноді допомагає, відзнаки в будь-якому разі не заважають. Головне – не ставитись до того й до іншого надто серйозно. Довідково: «Золоті письменники України» – українська літературна відзнака для українських письменників-романістів, чиї романи вийшли загальним накладом понад 100 000 примірників.
- Пригадуєте свій перший гонорар чи літературну премію? На що витратили?
– Гонорар – так. За публікацію в обласній газеті «Слобожанський край». Він був мізерний, витратити його було неможливо.
Жадан любить київську трасу у Полтаві
– Сергію, деякий час Ви жили у Польщі. Що закарбувалося в пам’яті про цю країну? І що б порадили подивитися людині, яка вперше у Харкові? І навпаки, куди б не радили йти?
– Мені цікава Польща, цікаві поляки, завжди охоче там буваю. А що закарбувалося? Концерт «Депеш Мод» на стадіоні у Варшаві. У Харкові радив би залишитися на кілька днів, походити старим центром – там багато цікавого й несподіваного. Головне – не ходити в міськраду.
– На вулицях часто зупиняють із проханням сфотографуватися на згадку чи попросити автограф?
– Ні. Час від часу.
– Любите подорожувати? Якщо так, де саме?
– Люблю. Всюди. Скажімо, до Полтави завжди приїжджаю з радістю, дуже люблю київську трасу. (Жадан уже виступав у Полтаві раніше - прим.авт).
Безробітний Жадан на життя заробляє поезією
– Офіційно Ви ніде не працюєте. Це якась принципова позиція чи працювати за фахом просто не цікаво?
– Просто на фахову працю не лишається часу. Доводиться заробляти на життя поезією.
– Сергію, якось Ви сказали, що вивчення літератури у шкільній програмі вбиває інтерес до неї. Чому таке переконання?
– Із власного педагогічного досвіду. Та й школярського так само.
Довідка «Кола»: Сергій Жадан народився 1974 року на Луганщині. Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія» та інших. Літературні твори одержали численні національні та міжнародні нагороди, перекладені 13 мовами. Активний організатор літературного життя, з 2000 року віце-президент Асоціації українських письменників. Перекладає з німецької, польської, білоруської, російської мов.
Також читайте:
У Києві Артем Лоік, «Принципова зміна» і інші співатимуть заради хворої полтавки
Співак Олександр Пономарьов заспіває з Дженіфер Лопес
Василь Лазарович: про чорні списки і незакінчене "Євробачення"
Голова клубу київських відьом Лада Лузіна розповіла "Колу" про чоловіка і безлад у безладі