Нещодавно у Полтаві відбувся майже акустичний концерт Андрія Гречаника. У MuzaBAR лідер гурту "Дороги меняют цвет" разом із барабанщиком Андрієм Братановим та клавішником Олексієм Олешко зіграли свої старі та нові пісні та висловили свою громадянську позицію.
Над чим зараз працює ДМЦ?
- Ми - як завжди. ДМЦ - це спосіб життя. Відповідь на питання, над чим працює ДМЦ - над життям. Днями наш продюсер Серега Шеленков скинув новий альбом "Партизанська любов". Ми його послухали і затвердили. Багато чого тепер залежить не від нас. Раніше ми випускали самопальні диски, а зараз у нас договір зі студією "Союз".
Коли плануєте представити публіці альбом в живу?
- Презентацію хочемо почати восени. Десь у жовтні. Ми настільки заплуталися у кількості наших концертів, що не завжди точно знаємо графік наперед. У цій всій ситуації чекаємо вкидання г*мна на вентилятор. Музикантів загнали у складну позицію - чіпляються до кожного слова. Все перекрутять із ніг на голову, а ти виходиш нехорошою людиною. Причому і з того, і з іншого боку. Ми з мужиками думаємо, що із цього вийде. Не грати, чи що?
Багато їдуть підтримувати солдат на Схід України. Як ставитеся до цього?
- Ми досі мовчимо. Група ДМЦ не висловила якоїсь своєї позиції із приводу ситуації у країні. Найголовніше - ми проти братовбивства та війни. Вбивати один одного - не вихід. І збирати речі або гроші ми відкрито не можемо. Адже сім'я ДМЦ - це дуже багато людей. Серед них не тільки музиканти, а й ті, хто просто поруч. У кожного із них свою думку про події. І якщо ми виберемо чиюсь сторону, то можемо посваритися. А нам би цього не хотілося. Якщо нам хочеться про це поговорити, ми зробимо це поза сценою. А виносити це у ЗМІ - ми ж не група Guns N 'Roses або Океан Ельзи. Але у нас теж досить слухачів, я не маю права їм нав'язувати. Крім того, що воювати - це погано.
Ви завжди багато виступали в Росії. Як зараз з концертами там?
- Із ними все нормально. Так само, як і було. Нас багато хто може звинуватити, як звинуватили Бабкіна. З іншого боку - Макаревич поганий. Таке враження, що на цьому всьому тлі конкуренти по шоу-бізнесу починають прибирати один одного. Це не має ніякого відношення ні до совісті, ні навіть до грошей. Це просто використання ситуації. Ми приїжджаємо туди, а нас запитують, як у нас справи і обстановка насправді. Вони вже навіть своїм ЗМІ не вірять. Це росіяни, нормальні люди. Ми граємо концерти у Росії не для тих, хто бігає з автоматами по Донбасу. Ми граємо для звичайних адекватних людей, які приходять послухати музику та поспілкуватися. Вони точно не оголошували ні ДНР, ні виступали за федералізацію. Ми були на фестивалі в Росії. Там звичайні уральські мужики байкери. Не було такого, що ми - хохли. Чи інших наїздів. Люди залишилися людьми. Ми їдемо туди, де нас хочуть слухати. Який би у них не був президент.
Значить, музиканти повинні бути аполітичні?
- Музикант може бути політичним, якщо він на сто відсотків упевнений у своїй ідеї. А головне - готовий взяти на себе відповідальність за ті слова, які він говорить зі сцени і за ту кількість людей, які йому повірять. Я розумію, що йде інформаційна війна. Я більшу частину часу живу в Росії і дивлюся новини там. А потім приїжджаю і дивлюся новини тут. Я у шоці. Від того, що у століття наукових технологій та загального доступу до інформації можна ось так маніпулювати людьми. Це дуже страшно, коли очевидні істини подаються із протилежних сторін. І люди божеволіють. Я закликаю до миру і до збереження розуму. Треба тримати холод ума.
Як зберегти цей холод ума?
- Не піддаватися промиванню. Задавати самому собі питання і намагатися стати на інший бік. І подивитися на речі іншим від основного переконання поглядом. Потрібно розуміти, що твоя думка не є стовідсотково вірною. І є така ж людина як ти, який може ненавидіти точно так само тебе. А потім ці дві людини зустрічаються на полі бою і садять один одному кулі у лоба. У результаті немає ні одного, ні іншого.
Були розбіжності у групі на політичні теми?
- Правда, не було. У нас сім'я і ми поважаємо думку кожного. І якщо хтось вважає не так як я, ніхто йому за це нічого не говорить. Навпаки, вислуховуємо один одного. Інакше не було б групи.